Дивовижна доля великого екстрасенса Мессінга

Битва екстрасенсов

Народився Вольф Мессінг 10 вересня 1899 р. у містечку Гора-Калеварія поблизу Варшави. Родина його була дуже набожною, фанатично релігійною. Батько хотів віддати його в рабини. Однак маленький Вольф категорично відмовився, і батько вдався до хитрощів: він найняв волоцюгу для невеличкої вистави, єдиним глядачем якого став майбутній екстрасенс. Жебрак зіграв роль «посланця Неба», що спустився на землю й попросив Вольфа піти у священнослужителі. Екзальтований хлопчик одразу погодився. У спеціальному навчальному закладі, що готовив духовних служителів, Вольф провчився два роки, і тут стався випадок, який перевернув і його життя, і наше уявлення про телепатію загалом.



Одного разу у молитовні, де жив тоді Вольф, випадково зупинився той самий мандрівник — «посланець Неба» — який наставляв хлопчика від імені самого Господа Бога на шлях служіння Йому. Потрясіння, якого на той момент зазнав Вольф, не порівнянне було ні з чим. Він вирішив кинути навчання, але й повертатися до ошуканця-батька теж не хотілося. І тоді Вольф пішов на найближчу залізничну станцію, сів у напівпорожній вагон першого-ліпшого потяга й заліз під лавку, бо квитка в нього не було. І в цей момент він дізнався, що має якісь здібності! Кондуктор побачив підлітка, що забився під лавку, і зажадав квиток. Хлопець пошарив поруч із собою, схопив якийсь шматок паперу й простягнув його кондукторові, всією душею бажаючи, щоб його не викидали з потяга. Кондуктор узяв папірець, прокомпостирував і простягнув назад Вольфові «квиток», сказавши: «Навіщо ж ви із квитком — і під лавкою їдете? Є ж місця… Через дві години будемо в Берліні…»



Так уперше виявилися здібності Мессінга до навіювання.

Утікши з дому 11-річним, маленький Вольф приїхав у Берлін, де працював хлопчиком на побігеньках, виконуючи найбруднішу роботу. Ці дні Мессінг згадував як найважчі у своєму житті. Він хронічно недоїдав і якось зомлів від голоду на берлінській бруківці. Без ознак життя його привезли до лікарні й поклали в морг. Однак один допитливий студент-практикант зауважив, що серце «покійного» дуже тихо, але б’ється. Це його й урятувало. До тями Вольфа привів на третю добу професор Абель, який пояснив Вольфові, що той перебував у стані летаргії, спричиненої недокрів’ям, виснаженням, нервовими потрясіннями. Абель, на свій подив, відкрив також, що Вольф здатен повністю керувати своїм організмом і назвав його «дивовижним медіумом».



Абель почав ставити з Мессінгом досліди й улаштував його в берлінський паноптикум. Щотижня в п’ятницю вранці, до того, як відчинялися ворота паноптикуму, Вольф лягав у кришталеву труну й приводив себе в каталептичний стан. У такому стані протягом трьох діб — з ранку до вечора — він мусив лежати абсолютно нерухомо. Ззовні Мессінга не можна було відрізнити від небіжчика. Платили за таку роботу п’ять марок за добу — величезні гроші на той момент для підлітка.



Через два роки він почав виступати у вар’єте, навчившись до цього часу не відчувати болю. Завдяки цьому в першому відділенні йому кололи голками груди, наскрізь проколювали голкою шию, а в другому — він шукав коштовності (звісно, фальшиві), які заздалегідь роздавали відвідувачам. Відвідувачі мусили самі ховати прикраси, куди вважали за потрібне, тільки не повинні були виносити із зали. А Вольф ішов від столика до столика й біля кожного столика просив пані і панів повернути йому ту чи іншу коштовність, заховану там і там.



Коли Вольфові виповнилося 16 років, він поїхав у турне зі своєю програмою психологічних дослідів. У Відні ним зацікавився Альберт Ейнштейн і запросив у гості. У будинку Ейнштейна виявився ще один гість — Зиґмунд Фрейд, який запропонував негайно перейти до дослідів і почав подумки віддавати накази. Першим наказом було таке: підійти до туалетного столика, взяти пінцет і, повернувшись до Ейнштейна… видерти з його чудових пишних вусів три волосини. Взявши пінцет, Мессінг підійшов до великого вченого й, вибачившись, повідомив його, чого хоче від нього Фрейд. Ейнштейн лише посміхнувся й дозволив виконати бажання Фрейда.



Мессінг гастролює по різних містах Європи: Париж, Лондон, Рим, Берлін, Стокгольм, Рига. Що більше слави, то більше зверталося до Мессінга. За особистим предметом великий медіум міг визначити, чи жива людина, як у неї справи. Однак були й «помилки». Якось до нього прийшла жінка з листом від сина. Мессінг, прочитавши кілька рядків, упевнено сказав, що людина, котра писала листи, мертва. У нестями від горя жінка пішла, стискаючи в руках останню звісточку сина. Однак через півтора місяця Мессінга назвали шарлатаном, оскільки парубок виявився живим. Розгадка була простою: лист писався під диктування, — син цієї жінки не міг писати сам, і попросив написати листа сусіда по палаті, який через кілька днів несподівано помер… Тож знову великий медіум мав рацію — він саме так і сказав жінці: людина, котра писала цей лист — мертва.



Крім доль пересічних людей, Мессінг пророкував і долі правителів. Ще 1937 року, виступаючи в одному з театрів Варшави, в присутності тисяч людей він напророчив загибель Гітлера, якщо той поверне на схід. Про це пророкування Гітлер знав, бо воно було надруковано в багатьох польських газетах на першій шпальті, і оцінив голову Мессінга в 200 000 марок. Коли німецькі війська увійшли до Польщі, на Мессінга оголосили справжнє полювання, і одного дня великого екстрасенса схопили. Однак і в карцері, куди його кинули відразу після арешту, Мессінг призвав свій дар і примусив зібратися у своїй камері тих поліцейських, котрі на цей час були в приміщенні відділку. Усі службовці, включаючи начальника й навіть вартових, підкоряючись волі Мессінга, зібралися в його камері. А він швидко встав з ліжка, вийшов у коридор, зачинив окуті залізом двері й тільки його й бачили…



Рятуватися Мессінг вирішив у Радянському Союзі. Тут попервах йому було нелегко. Він нікого не знав, погано говорив російською мовою, та й до людей з екстрасенсорними здібностями тут ставилися, м’яко кажучи, прохолодно. Однак Мессінга взяли в бригаду артистів, що обслуговували Брестський район. І знову в долі медіума відбулася зустріч, яка перевернула життя. На гастролях до нього підійшли два чоловіки у формених кашкетах, перервали виступ і повезли Мессінга із собою. Як виявилося, до Сталіна.



Щоб перевірити його здібності, Мессінгові дали завдання: одержати 100 000 рублів у Держбанку за чистим папірцем. Він підійшов до касира, сунув йому вирваний зі шкільного зошита аркуш… Касир подивився на папірець. Розкрив касу. Відрахував сто тисяч… Для Мессінга це не становило зусиль, це було лише повторенням випадку в дитинстві — із кондуктором-залізничником.



Через деякий час він повторив ще один дослід: зумів вийти з будинку на Луб’янці, оминаючи всі пости, хоча був наказ не випускати Мессінга з будівлі.



Одного разу Мессінг запросили для демонстрації своїх психологічних дослідів у досить лиховісне місце — у клуб НКВС у Москві, де серед невинних прохань знайти захований предмет, прийшла записка з запитанням: «Що ви думаєте про радянсько-німецький пакт?». Питання було животрепетним, оскільки незадовго до цього був підписаний договір про ненапад. Мессінг відразу ж, не встигнувши подумати про наслідки, озвучив картинку, яку побачив в голові: «Я бачу танки із червоними зірками на вулицях Берліна!» Зал завмер. Ті, хто сидів поряд із виходом, почали тихо крастися до дверей…



Однак його не чіпали. Наказ не чіпати Мессінга походив нібито від самого Сталіна. Про Мессінга та його пророкування незабаром згадали — почалася війна. Він став знову виступати, роз’їжджаючи по різних містах. 1943 року, у розпал війни, Мессінг виступав на сцені Новосибірського оперного театру. Серед інших йому передали записку з запитанням: «Коли скінчиться війна?» Ледь Мессінг прочитав фразу, трапилося те саме, що й кілька років тому в клубі НКВС — «пішла картинка», і він чітко «побачив» дату — «8 травня». Року він не «бачив».



У війну Мессінг працював дуже багато, виступав у цехах заводів, іноді просто неба. Платили йому за виступи багато, однак всі свої кошти Мессінг віддав на створення двох літаків: перший — 1942-го, другий — 1944 року.



За все своє життя Вольф Мессінг практично нічого не заощадив, взагалі з роками він дедалі скептичніше ставився до навколишнього світу. Ніщо його вже не тішило, дедалі більше він ішов у себе. Особливо цьому сприяла смерть коханої дружини, з якої він прожив п’ятнадцять років і був дуже щасливий. Але дату її смерті він знав заздалегідь. Дату своєї — теж. Останній його виступ відбувся в Москві в кінотеатрі «Жовтень» 1974 року. Цього вечора Вольф Мессінг був, як-то кажуть, в «ударі» — весь виступ пройшов під бурхливі овації. Незабаром Вольф Мессінг помер…



Дивіться на СТБ «Секретні історії. Вольф Мессінг. Доля пророка» у п’ятницю, 9 листопада, о 16:00 на телеканалі СТБ.



За матеріалами www.greenmama.ru

ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити СТБ -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля