Павло Костіцин – про концерт Мілен Фармер і французьку Рив’єру

Битва екстрасенсов

Ведучий «Битви екстрасенсів»
Павло Костіцин, за його зізнанням, – затятий мандрівник, а крім того –
шанувальник Мілен Фармер. Цього місяця він встигнув побувати в Ніцці на
її концерті, принагідно об’їздивши все Лазурне узбережжя Франції.
Звідти Павло привіз купу вражень, якими й вирішив поділитися з
нами.

Для мене – людини публічної – було несподівано відчути, що я в 34 роки
можу бути таким «божевільним» фанатом. Можливо, це й добре, що в мені
прокинулося таке дитинство. Сам я від себе такого не очікував. У
посольстві Франції в мене запитали, куди я їду й навіщо. Я відповів, що
на концерт Мілен Фармер у Ніццу. У відповідь я почув здивоване: «Це ж
треба, всі їдуть на Мадонну, а ви – на Мілен Фармер!» Це була для мене
дуже довгоочікувана поїздка. Квитки ми з друзями купили ще торік у
жовтні. Це був останній докризовий жест. Купуючи квитки, я був
уражений, які ж все-таки у світі є персоналії, що квитки на їхні
концерти розкуповуються миттєво – за півроку, за рік. Навіть не в
касах, а в Інтернеті. Тур починався в Ніцці. Практично в кожному місті
в неї по два концерти, і нам удалося купити квитки на другий. Концерт
уразив не тільки своєю організацією й видовищністю. Насправді в Мілен
Фармер найдорожчі постановки у світі. Наприклад, бюджет фінального
концерту в Парижі 2006 року становив 30 мільйонів євро!!! Видовище в
Ніцці було просто неймовірне, я побачив такі технології, які в нас ще
не використовуються. Вона щораз робить своє шоу несхожим, і їй це
вдається. Концерт був призначений на 9 вечора – о 9 він і почався.
Жодних інцидентів, жодних п’яних фанатів, усе дуже культурно. Я
зрозумів просту істину: справжній фанат іде на концерт не напитися, а
для того, щоб отримати задоволення, і він ніколи не зробить нічого
поганого. Там були такі віддані шанувальники… Я намагався знайти
співвітчизників, користуючись нецензурною лексикою, яка, безумовно,
виражала винятково захват від того, що відбувалося. Але, на жаль, ніхто
не відгукнувся. Я відчув справді дитячий захват від цього виступу. Але
не минулося й без неприємної події, про яку зараз і розповім.

У мене на Лазурному березі колись відбувалися зйомки «Ігор патріотів»,
тому я вважав, що чудово знаю цю місцевість. Ми з друзями взяли машину
напрокат, і я вирішив показати всім Лазурний берег. Ми проїхали його
весь: від Сен-Тропе до містечка Ментон на кордоні з Італією. І от
напередодні концерту сталася просто детективна історія. Мені здавалося,
що такого зі мною трапитися не може. Я людина відповідальна, серйозно
ставлюся до організації поїздки, планування, розрахунків маршрутів.
Адже я затятий мандрівник. Отже, того дня всі ми – поголені, причесані,
випрасувані – виходимо з готелю, сідаємо в машину, їдемо в гарному
гуморі на концерт… А мешкали ми в місті Фрежус – між Сен-Тропе й
Ніццою. До Ніцци нам було їхати кілометрів 35 серпантинами, а це з
відчуттів усі 70. Тому ми користувалися швидкісними платними трасами.
Діставшись Ніцци, перед концертом ми вирішили повечеряти. Повечеряли
весело, смачно. Але ось тут і трапився казус: розплатитися за вечерю
нам виявилося нічим! Тому що всі – абсолютно всі! – забули в готелі
свої портмоне. За платні траси ми розплачувалися в автоматах дрібними
монетами, які валялися в машині, тому відсутності гаманців ніхто не
помітив. А от у ресторані довелося залишити в заставу страшенно дорогий
фотоапарат. Важко було пояснити офіціантці, яка погано знає англійську,
що ми не волоцюги, а просто забули гроші. Навдивовижу, вона спокійно це
сприйняла й погодилася. За останні монетки ми вилучили автомобіль із
платної стоянки й поїхали на концерт, тому що повернутися за грішми ми
ніяк не встигали. Слава богу, на концерт приїхали вчасно. І там
відчуття стресу як рукою зняло. Зустріч із кумиром – це щось. Коли
концерт закінчився, ми ввели в GPS-навігатор наш готель, що допомогло
щасливо проїхати до нього безкоштовними трасами. Віват, технології! :)
Зрештою все завершилося добре: і концерт подивилися, і фотоапарат
наступного дня забрали. Тому хочу всім мандрівникам, які вирушають
подорожувати по Європі на авто, дати дуже корисну пораду: завжди мати в
бардачку розмінну монету. Адже всяке трапляється. :)

Записала Олена Колесник